12 червня країна-агресор відзначає День Росії. Відзначає не надто помпезно. До того ж, у світі пройшли антиросійські акції, що свідчать про серйозний провал Росії на міжнародній арені. Про те, що чекає на Путіна та Росію найближчим часом, Lenta.UA поспілкувалася з політичним експертом Ярославом Макітрою.
— Останнім часом з’явилася величезна кількість інформації про хворобу Путіна. Зокрема, у мережу потрапила довідка, яка може свідчити про серйозні проблеми у нього зі здоров’ям, зокрема, 4 стадію раку. Як ви вважаєте, наскільки медійники видають бажане за дійсне. І якщо це так, наскільки його хвороба може вплинути на подальше функціонування РФ?
— Важко сказати, наскільки реальними є факти про реальну хворобу Путіна, але дедалі більше ЗМІ, зокрема, і в деяких російських, обговорюють цю тему. Тому немає диму без вогню. Тим паче, якщо подивитися на поведінку Путіна, то виникає велика кількість запитань: це і трусіння ногами, нервове тримання за стіл рукою, нездорове обличчя тощо. Він не справляє враження здорової і впевненої в собі людини. Хоча, авжеж, тут питання більше до лікарів.
Зрозуміло, що ця тема наростає і впливає на ситуацію в правлячому режимі, змушує багатьох росіян задуматися над тим, хто править і скільки це триватиме, що буде після Путіна. Авжеж, таких – меншість, але деякі медіа-проекти в Росії, які не є підзвітні Кремлю, і зараз набирають популярність, як раз активно обговорюють цю тему.
— Чи є підстави стверджувати, що політеліти рф зараз вже почали підкілимні спроби усунення Путіна?
— Хвороба Путіна, безумовно, вплине на функціонування, безпосереднє управління процесами. Але в першу чергу, це змушує задуматися можливих наступників Путіна, які вже зараз приміряють на себе крісло глави РФ. В результаті його оточення веде підкилимну внутрішню боротьбу. Так, зараз вони демонструють більшу лояльність по відношенню до дій Путіну, сподіваючись, що він вибере саме його як майбутнього наступника. Фактично в Росії відбувається конкурс людоїдів. І в цьому приймають участь всі – навіть ті, хто вважалися умовно ліберальними. Ось вони і змагаються в тому, хто більше ненавидить Україну, Захід. І це відбувається попри те, що у них родичі часто живуть саме на Заході. А тому, той хто більше поливає брудом Україну, сподівається набрати бали у Путіна та у більшої частини російського суспільства.
Якщо говорити про готовність усунення Путіна, то зараз складно оцінювати процес, не маючи інформації. Але показово, що Путін максимально обмежив кількість контактів, прибравши від себе багатьох своїх колишніх соратників. Це свідчить про те, що він боїться за своє життя. І на це у нього є підстави. Адже незадоволених на те, що відбувається з Росією, у владі є багато. Це і особисті питання – і активи за кордоном, і родини за кордоном, інші блага, яких абсолютна більшість керівників РФ позбавлені.
Є низка факторів, від яких залежить, чи справді Путін буде позбавлений життя своїми ж людьми. Від бажання до дії – досить велика відстань. Плюс – велика кількість охорони. Тому чи перейдено ту межу – сказати зараз складно. Але те, що ці думки виникають – враховуючи, в яку ситуацію попадають місцеві російські еліти – закономірно.
— Чи може це призвести до дисбалансу системи управління в РФ, враховуючи її федеральний статус з величезною кількістю народів?
— Інші народи можуть скористатися хаосом у Москві у разі появи інформації про хворобу Путіна чи його усунення. Це очевидно. Зараз, під час війни, відбувається процес самоідентифікації народів. Виникатимуть питання: чому їхати воювати їдуть з тієї республіки, а не з тієї, і де Москва, яка обіцяла завершити «спецоперацію» за декілька днів?
— Іншими словами, обурення може викликати поштовх для багатьох у бік відокремлення? Коли варто очікувати розвал РФ?
— Претензії та незгоду політикою Кремля можна помітити і в російських соціальних мережах, і навіть в регіональних ЗМІ. Чим далі Москва буде від перемоги, тим бажання вийти з Росії у низки народів зростатиме. В тому ж Уралі давно висловлюють свою незгоду з курсом Москви. Там є багато латентних конфліктів, які мають всі перспективи перерости в серйозні заворушення після поразки РФ, що в глобальному розрізі подій є неминучим результатом дій російської влади.
