Наприкінці тижня Львів став центром великої дипломатії — саме тут у четвер, 18 серпня, відбулася зустріч у тристоронньому форматі за участю президента Зеленського, його турецького колеги Реджепа Таїпа Ердогана та генсека ООН Антоніу Гутерреша. Візаві обговорили ситуацію навколо Запорізької АЕС, ядерний шантаж з боку РФ, експорт українського зерна та співробітництво у сфері оборони. Більше про підсумки переговорів – у матеріалі Lenta.UA.
Учора у Львові відбулися тристоронні переговори Володимира Зеленського, президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана та генсека ООН Антоніо Гутерреша. Говорили про ситуацію на Запорізькій АЕС, експорт зерна та про мир. Ердоган сказав, що вірить у закінчення війни в Україні за столом переговорів. А шлях до цього столу він бачить у стамбульській зерновій угоді. Президент Володимир Зеленський на це відповів, що, можливо, вікно для мирних переговорів і є, але в ньому зараз видніється лише російська зброя. Більше того, нинішній господар Банкової, який на початку великої війни, розв’язаної РФ, сам шукав можливості зустрітися з Путіним, вчора чітко та недвозначно заявив: переговори можливі лише після того, як Кремль звільнить усі окуповані території.
Незважаючи на відворот-поворот, Ердоган висловив готовність бути посередником у мирних переговорах та пообіцяв усі підняті у Львові питання обговорити на наступній зустрічі з Путіним. До речі, з ним — бункерним мешканцем – з моменту повномасштабного вторгнення Росії до нашої країни турецький президент зустрічався face to face вже двічі, тоді як Україну вперше відвідав.
Читайте також: Україна вивела з ладу більшу частину авіації РФ у Криму
Цікаво, що на відміну від більшості іноземних лідерів, які як переговорний майданчик обирають Київ, Ердоган віддав перевагу Львову. І, як розповіло Lenta.UA джерело у вітчизняному МЗС, це зовсім не випадково: «Протокольна «відмазка» турецьких партнерів, чому Львів, а не Київ, була логістичною зручністю. Але, як зізнаються колеги з того боку, все зумовлено ще й тим, що лідери, які відвідують українську столицю, здійснюють програмний екскурс у зруйновані Бучу, Ірпінь… і Ердогану було б після цього, м’яко кажучи, дискомфортно потискати руку Путіну, з яким він періодично трапляється».
До всього перерахованого, очевидно, слід приплюсувати і таймінговий фактор, адже зустріч Зеленського, Ердогана та Гутерріша тривала лише 40 хвилин. Тобто, з перекладом на трьох, це приблизно по п’ять-сім хвилин на кожного спічу. Відштовхуючись від цього, можна зробити висновок, що учора у Львові мали місце не повноцінні предметні переговори, а радше рандеву для оголошення позицій сторін. Проте реперні точки були окреслені.
Зазначимо, що зустріч у палаці Потоцьких у Львові проходила за підвищених заходів безпеки. Кілька кварталів довкола були перекриті. Представники ЗМІ, акредитовані на післяпереговорний брифінг, пройшли жорстку перевірку безпеки. У місті було безліч машин із турецькими номерами. Реджеп Тайіп Ердоган приїхав до України через Польщу.
Як і очікувалося, однією із головних тем переговорів була проблема вивезення українського зерна. Сторони обговорили посилення безпеки кораблів та збільшення обсягів експорту. Володимир Зеленський також порушив питання викрадення зерна на окупованих територіях: «Росіяни вже привласнили майже 0,5 млн. тонн зерна. Спроби Росії продати крадене має бути негайно зупинено».
Але ключовою переговорною темою цілком закономірно стала російсько-українська війна.
«Війна – це головна проблема. Люди потребують світу», — сказав генсек ООН Антоніо Гутерреш на підсумковій прес-конференції. Пан Гутерреш, до речі, на відміну від Ердогана в Києві був якраз під час відвідин ним зруйнованих під основу населених пунктів передмістя столиці, Кремль надіслав Києву ракетні «привіти».
На зустрічі у Львові, за словами Ердогана, було розглянуто використання позитивної атмосфери стамбульської зернової угоди для досягнення стійкого миру. «Вони не можуть справді хотіти миру, коли бомбардують наші міста та вбивають наших мешканців. Спочатку вони мають звільнити наші території, а потім буде потім», — підбив переговорну межу нинішній господар Банкової, натякнувши, що сідати за один стіл із Путіним він у найближчій перспективі не збирається і правила ймовірного рандеву зараз диктує аж ніяк не Кремль.
До речі, важливо зазначити, що наступного дня після того, як 22 липня у Стамбулі підписали угоду про розблокування українських портів та вивезення зерна, росіяни запустили по Одеському порту крилаті ракети та пошкодили інфраструктуру порту. У МЗС України тоді заявили, що ракетний обстріл Одеси – це «плювок» Путіна в обличчя і Ердогана, і Гутерреша, які доклали величезних зусиль для досягнення угоди. Після цього президент Туреччини зустрічався з Путіним у Сочі на початку серпня. «Прильоти» до Одеси тоді не коментували…
Зеленський, Ердоган і Гутерреш, окрім зерна та примарного поки що миру, обговорили ще два питання – ситуацію навколо Запорізької атомної станції та обмін полоненими. Щодо ЗАЕС, то вчора у Львові було лише узгоджено параметри можливої місії на станцію МАГАТЕ. «Вона (місія – ред.) має їхати з Києва за згодою України та Росії», — сказав Антоніу Гутерреш. Росія, нагадаємо, раніше наполягала на виїзді представників місії МАГАТЕ із непідконтрольної офіційному Києву території. «Військові мають залишити ЗАЕС та вивезти звідти всю техніку. Слід уникати розгортання військових сил у майбутньому. Пошкодження ЗАЕС – це самогубство. Станцію потрібно демілітаризувати», — наголосив генсек ООН.
«Цей свідомий терор із боку агресора може мати глобальні катастрофічні наслідки. Тому ООН має забезпечити безпеку цього стратегічного об’єкта, його демілітаризацію та повне порятунок від російських військ», — наголосив у свою чергу діючий гарант української Конституції.
Генсек ООН також назвав неприйнятним подію в Оленівці з українськими військовослужбовцями полоненими 29 липня, коли в результаті російських обстрілів загинули кілька десятків людей. Україна звинуватила Росію у військовому злочині та спробі приховати сліди тортур та вбивств. Зеленський попросив Гутерреша особисто сприяти, щоб представники ООН отримали доступ до депортованих українців та сприяли у звільненні полонених українських військових та медиків, які утримує Росія. Генсек ООН розповів про створення місії, яка займатиметься цим питанням. Очолить місію досвідчений у подібних кейсах бразильський генерал Сантос Круз.
Про атмосферу зустрічі у Львові розповів постфактум, присутній на переговорах міністр закордонних справ Дмитро Кулеба: «Імпонує не формальне, а реальне залучення і Ердогана, і Гутерреша. Вони справді щиро співпереживають нам і хочуть вирішувати проблеми. Від скоординованості та рішень цієї трійки залежатиме вирішення багатьох проблем на дипломатичному шляху».
За словами Кулеби, зустріч пройшла результативно, адже політики не просто поговорили, а домовилися, хто що робить далі та скоординували свої дії за ключовими напрямками.
Учора у Львові у присутності Зеленського та Ердогана також підписали меморандум. Цей документ передбачає участь турецької сторони у повоєнному відновленні України. Почнуть з мосту у селі Романівка Київської області, що сполучає Бучу та Ірпінь зі столицею. Його, нагадаємо, зруйнували на початку війни у лютому, що фактично зупинило наступ росіян на столицю.
«Безпосередньо перед зустріччю у Львові була дуже популярна теза про те, що Ердоган тиснутиме на Зеленського, щоб президент України погодився на умови «світу» від Путіна. На мій погляд, термін «тиснути» в даному випадку нерелевантний (не відповідає реальній ситуації — ред.). Навіть наші західні партнери знають, що «тиснути» на Зеленського марно. Ердогану і нема чим «тиснути» на Зеленського, він може тільки щось пропонувати. Тобто, на даний момент це поки що лише зондаж можливості відновлення мирних переговорів у перспективі. Але й зараз і на найближчу перспективу сама можливість якоїсь мирної угоди між РФ та Україною виглядає майже утопічною. Позиції України та Росії щодо мирного врегулювання нинішнього конфлікту принципово різняться (ми хочемо деокупувати окуповані території, а РФ, навпаки, закріпити їхню окупацію) і поєднати їх неможливо навіть теоретично. Максимум, що можливо в перспективі, і то лише за певних умов і далеко не найближчим часом, то це можливість домовленостей про тимчасове припинення вогню», — зазначає політолог Володимир Фесенко.
Схожої за смисловим наповненням думки дотримується і його колега з експертного цеху Кирило Сазонов: «Навіщо, власне, генсек ООН Антоніо Гутеріш і президент Туреччини Раджеп Ердоган їхали до Львова на зустріч із Зеленським? Очевидно – схиляти до поступок на переговорах із Росією. Хотіли б схиляти до поступок Путіна – їхали б до Москви. Які це можуть бути поступки? Очевидно, що на кордони 23 лютого повернутися Кремль не готовий. Про інші поступки тим більше не йдеться. А на менше не погодиться Зеленський. Навіть якби теоретично президент України був до цього готовий, він чудово розуміє, що народ його не зрозуміє. І спроба поступок перед зовнішнім агресором переросте у внутрішню кризу. Тож поступатись Зеленським не буде, це навіть у порядку абстракції не розглядається. Як би не намагалися викручувати руки дорогі гості. Тим більше, що США та Великобританія нас до поступок не підштовхують, а саме вони наші ключові союзники. Але переговори обов’язково будуть. І закінчаться мирною угодою. Але в кращому разі ближче до зими. Коли ЗСУ внесуть необхідні корективи до стартових позицій сторін. А ЗСУ внесуть ці корективи. Навіть не сумнівайтесь».
«Володимир Путін фактично продає йому (Ердогану – ред.) Російську Федерацію. Ердоган його рятує тим, що він змушуватиме нас, українців, сісти за стіл переговорів та розпочати дипломатичне врегулювання цієї війни. Він рятуватиме Путіна. І для Ердогана це дуже вигідно. Він показує себе світовим лідером, котрий може чи намагається вирішити питання війни на європейському континенті. І Путін у цьому сенсі від нього залежить. Тобто Путін стає васалом нової Османської імперії», — зазначає відомий військовий експерт Олег Жданов. У свою чергу керівник Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала наголошує: «Ердоган запропонував організувати зустріч Володимира Зеленського та Путіна, щоб обговорити дорожню карту для України. А звучить це як завершення війни дипломатичним шляхом. Але по-перше, в Україні немає правового статусу війни, а запроваджено воєнний стан. Росія також не оголошувала війну Україні, а назвала широкомасштабну агресію 24 лютого спеціальною військовою операцією. А по-друге, про яку дорожню карту для України може йтися? Чому не для Росії? Це агресор має вивести свої війська з території України. І поки що не виведе і з Криму, зокрема, жодного миру з рашистами бути не може. По-третє, про яку зустріч із Путіним може йтися взагалі? Про що з цим виродком можна говорити? Про дорожню карту поступок? Про надання часу відпочинку рашистам, щоб вони потім із новими силами намагалися захоплювати територію України? Сподіваюся, що такої зустрічі не буде. Україна точно таке не проковтне. Я про помилковість бажання Зеленського зустрічатися з Путіним, говорив ще 2019 року. Цього нелюда треба судити міжнародним трибуналом чи знищити, а не зустрічатися з ним і щось обговорювати. Мир має дві форми — або перемоги, або капітуляції. Дорожня карта не виглядає перемогою».
Загалом очевидно, що Путін сьогодні шукає вікно для стратегічної паузи, щоб вдарити потужніше. Однак при всьому впливі посередництво Ердогана не може бути вирішальним фактором ні для кого зі сторін. І Зеленський, судячи з його риторики, це розуміє. Він усвідомлює, що будь-який крок на зустріч із Путіним — це, крім іншого, підстава для Заходу послабити військово-політичну та фінансову підтримку України. Тому, як не крути, у нас просто немає іншого вибору, окрім продовження війни та відтіснення ворога.
Що ж до Ердогана, то він зараз намагається грати кілька ролей. По-перше, виступаючи головним переговорником у цьому процесі, турецький лідер суттєво підвищує свою роль. По-друге, принагідно Ердоган максимально «качає» ресурс із Російської Федерації, яка перебуває у дуже складному дипломатичному становищі. До речі, буквально напередодні львівської зустрічі розпочалася їхня військова операція у Сирії. Швидше за все, це було в рамках домовленості з Путіним, вимушеним віддавати Ердогану Кавказ, насамперед Нагірний Карабах, Сирію, знижки на газ, а також йти поступки транспортними енергетичними коридорами. Путін зараз не може нічого вимагати. А Ердоган може тільки йому щось обіцяти. Навряд Ердоган не розуміє, що Росія програє війну. Тим більше після ударів по Криму, коли Російська Федерація не змогла визнати ці удари і де-факто ніяк не відповіла, як вона обіцяла, адже вважає цю територію своєю. Тож у всьому світі стало зрозуміло, що ядерний шантаж, який Росія практикувала, просто луснув як мильна бульбашка. Саме тому Путіну зараз дуже потрібне перемир’я, бо РФ уже не витримує ні санкційне навантаження, ні військове. І на зустрічі з Путіним наступного тижня Ердоган, напевно, скаже, що, як і обіцяв, приїхав до України, але йому сказали «ні». І тепер президент Туреччини вимагатиме додаткового ресурсу, щоб знову вмовляти українців, розуміючи, що українці ніколи не погодяться на умови Путіна в такому вигляді, в якому вони є… Загалом, офіційна Анкара грає прагматично, намагаючись вичавити із ситуації якомога більше «соків». З іншого боку, кидати каміння на адресу турків також немає підстав. Саме турецькі «Байратари», нагадаємо, відіграли дуже важливу роль у розгромі рашистських колон техніки та перемозі у битві за Київ. Також не можна недооцінювати роль Анкари – посередника у «зернових» переговорах у березні між РФ та Україною, які пройшли саме у Туреччині. Також Туреччина не визнає незаконну анексію Криму починаючи з 2014 року, а особисто Ердоган грав важливу роль при звільненні затриманих росіянами кримських татар.
Читайте також: Близько 700 російських окупантів хочуть втекти з фронту